photo_2022-05-12_17-06-56

We offer help to young players from Ukraine

 Шановні друзі, спортсмени, батьки, тренери!

У ці важкі часи рашистської навали на нашу Батьківщину ми намагаємось допомогти влаштуватись нашим громадянам, які вимушені були покинути свої рідні міста та шукати притулку в Європейських країнах.

  Головний наш напрям як спортивного агентства-це допомога юним волейболістам та професійним атлетам знайти можливість тренуватись, підтримувати спортивні кондиції чи знайти можливість продовжити професійну кар’єру в Європі.

 Враховуючи наші зв’язки в волейбольній спільноті та готовність керівництва багатьох волейбольних клубів допомогти спортсменам-громадянам України, звертаємось до Вас з пропозицією про допомогу та підтримку.

Наразі маємо попередні домовленості про можливість прийняти наших юних спортсменів в кількох клубах Словаччини та Польщі. Була пропозиція з Швейцарії про готовність прийняти кількох дівчат та підключити до тренувального процесу. Ситуація динамічна, змінюється але в кожному конкретному випадку будемо намагатись допомогти.

  Хочемо виразити щиру вдячність Президенту клубу «Славія» Свіднік (“Slavia” Svidnik) пану Мирославу Бланару (Miroslav Blanár) за теплий прийом та можливість продовжувати тренування нашому молодому волейболісту з Харкова. 

 Дякуємо всім хто підтримує та допомагає українцям в нашій боротьбі проти російської навали.

 Слава Україні!      

Олег Засідкович,
FIVB licensed Agent
License #210075

Іван Плясецький 
Гравець ВК “Леви” Прага (VK “Lvi” Praha)

Visit in Latvia

   Our agency’s Team glad to report that Director of agency, Mr. Oleg Zasidkovych, visited a few matches of Baltic volleyball League in Latvia last weekend. During this visit Mr. Zasidkovych met with players who are our clients, agreed about future plans and received information about the implementation of contracts by clubs. Also, he negotiated with several young players for cooperation for the following seasons.

  On February 6, Mr. Oleg met with the President of the “Gargzdai Amber-Arlanga” volleyball club Mr. Salvijus Paškauskas. The parties confirmed their intentions to cooperate, discussed plans for the second half of the season 2021-22 and the next season. A Memorandum of intent was also signed between the club and the sports agency “Aragones”.

“Aragones” sports agency Team

10.02.2022

“Є бажання грати на хорошому рівні, боротись за титули!”

     Привіт, Станіслав. Перш за все дякую, що погодився на цю розмову.

      Нам, як спортивному агентству,  хотілося б надавати більше інформації про наших гравців які представляють Україну в європейських лігах. Тому маємо надію що відвідувачам сайту, нашим партнерам та друзям буде цікаво дізнатись нову інформацію про тебе.

     Насамперед хочу привітати з першим трофеєм в цьому сезоні. 21 листопада клуб
HOK “Domaljevac” став володарем Кубку федерації волейболу Боснії та Герцеговини.

   Розкажи кілька слів про фінал та свої враження від перемоги.

   Турнір був досить швидкоплинним. Наш клуб почав змагання зі стадії чвертьфіналу. Грали один матч проти команди з столиці країни-Сараєва. Перемогли 3:0. В півфіналі суперник був найважчим але ми теж перемогли 3:1. Фінал грали вдома з підтримкою вболівальників проти команди «Градіна-Герцег» зі Сребреніка. Результат 3:0 на нашу користь.

Звичайно приємно виграти будь-який турнір, особливо коли ти за кордоном, «легіонер» і від тебе чекають максимальної ефективності. Маю надію, що виправдав очікування тренера та партнерів по команді. Ну а для невеличкого містечка, де базується команда це звичайно було святом для вболівальників та керівництва клубу.

  1. Перше запитання про здоров’я- наскільки мені відомо, нещодавно ти отримав пошкодження. Що сталось на як ти себе почуваєш? Коли будеш готовий повернутись на майданчик?

 Так, під час гри отримав ушкодження. Нічого серйозного, «потягнув» м’яз стегна трохи. Пройшов реабілітацію, пропустив кілька матчів, зараз вже все нормально. 

2.Передсезонну підготовку до цього сезону ти розпочинав в Україні, мав попередню домовленість з одним з клубів української Суперліги. Що не вийшло та як виник варіант з Боснією та Герцеговиною?

      Планував грати цей сезон в Україні, щоб бути поряд з сім‘єю. Вже була домовленість з клубом. Але сталися форс-мажорні обставини з фінансуванням. Я не вдавався в усі деталі ситуації але керівництво клубу дало зрозуміти, що треба шукати варіанти де влаштуватися.  Вже був  початок сезону і команди  української Суперліги були на 99% укомплектовані. Я написав своєму агентові щоб спробувати знайти варіант в Європі. За кілька днів з’явився варіант пограти у Боснії та Герцеговині. За 2 дні ми узгодили деталі контракту та підписали його.

3.Можеш коротко розповісти про свій новий клуб, партнерів по команді, як проходить тренувальний процес?

     Клуб називається HOKDomaljevac, тренуємося та граємо ми в містечку Орашіє на кордоні з Хорватією. Команда молода, грають в більшості місцеві гравці, я єдиний «легіонер» в команді.

В колективі зустріли мене добре. Всі домовленості по контракту клуб виконує. Тренерський штаб і хлопці з команди дружні та привітливі. Допомагають мені у вивченні хорватської мови)))

4.В Європі Боснію та Герцеговину не відносять до ТОП волейбольних країн. Які твої особисті враження від місцевої волейбольної ліги? Є тут клуби хорошого рівня, чи можна порівняти місцевий чемпіонат з Українським?

   Якщо брати в загальному, рівень трішки слабший ніж в Україні, але скажемо так, більш вирівняний. У Чемпіонаті 10 команд і 6 з них реально претендують на призові місця. В цьому сезоні немає явного фаворита, тому з кожними суперником треба викладатися на всі 100 відсотків.

5.Як тобі країна, встиг щось цікавого дізнатись, можливо був час відвідати цікаві місця?

Нажаль, відвідувати цікаві місця не було змоги через щільний календар матчів. Але під час виїзду на тур у Мостар був час погуляти по старому місту. Дуже красиве і старовинне містечко.

Можливо після Нового Року під час паузи в чемпіонаті вийде трохи більше подивитись країну.

6.Боснія і Герцеговина має досить складну історичну спадщину після розпаду Югославії та військових конфліктів на Балканах в 90-х роках минулого століття. Більшість населення складають три великі етнічні групи: боснійці, серби та хорвати. Ти відчуваєш якісь незручності, напруженість у відносинах? Чи в спорті це звичайне спортивне суперництво як, наприклад, в Україні?

Так, в країні є три великі етнічні групи. Але я в побуті якоїсь напруженості не відчуваю. Місцевість, де базується клуб в основному населена хорватами, але в клубі грають гравці різних національностей. На тренуваннях та іграх всі знаходимо спільну мову. На майданчику, під час матчів, ми суперники а поза ним всі привітливі люди, нормально спілкуємося, можемо інколи і в барі посидіти після гри за “горнятком кави”).

7.Є у твого нового клубу якісь «принципові» суперники, можливо «дербі» міста, регіону?

«Дербі» немає, а от принципові суперники присутні- можна назвати хоча б «Борац» з Баня Луки чи «Младость» Брчко.

8.Як з «побутовими» питаннями, маю на увазі житло, логістика, харчування, проблеми комунікації, мовний бар’єр?

  Як не дивно, але мовного бар‘єру як такого немає. Багато слів схожі на мій закарпатський діалект. Звичайно, я не все розумію, але спілкуюся і мене розуміють. В побуті все теж нормально: клуб орендує для мене житло, торговий центр, кафе, ігровий зал поряд. Крім того маю можливість додатково тренуватися в тренажерному залі . Поки поряд немає дружини, я особливо не готую їжу вдома.  Клуб оплачує фіксовану місячну суму на харчування яку можеш витратити на свій розсуд.

  На гостьові матчі їздимо автобусом. Відстані тут невеликі за українськими мірками, тому, зазвичай, їдемо в день гри та повертаємось після гри додому.

9.Розумію, що ця тема вже трохи набридла і хотілось би швидше повернутись до «нормального» життя але все ж запитаю. Що з обмеженнями в зв’язку з Covid-19 в країні, чи допускають глядачів на трибуни, як сприймають ситуацію керівництво клубу, гравці?

  При в’їзді з країну звичайно контролюють тест або вакцинацію. Але в побуті та на змаганнях обмежень практично немає. Глядачі приходять на ігри, зал на домашніх матчах завжди заповнений. Інколи можуть попросити вдягти маску у великих торговельних центрах.

10. В Україні тебе чекають твої близькі. Коли плануєш у відпустку побачитись з дружиною та сином?

    Я планував перед Новим Роком полетіти додому. Потім плани трохи змінились і ми з дружиною вирішили, що вони прилетять до мене. Цей Новий Рік і Різдво ми будемо зустрічати разом в Боснії та Герцеговині.

11. Можеш кілька слів розповісти про те як ти потрапив у волейбольну секцію та хто був твоїм першим тренером?

  Цікаве питання. Знайомство з волейболом у мене вийшло випадкове і банальне- на шкільному уроці фізкультури в 5 чи 6 класі.  Спробував- мені сподобалось. Кілька років ходив на шкільний волейбольний гурток. Десь з 15 років почав займатись в спортивній секції в місті Свалява більш серйозно. Першими тренерами, які дали мені дорогу у великий спорт, були Скукіс Василь та Іванко Василь.

12. Слідкуєш за українськими волейбольними подіями? Як тобі фінальний турнір Суперкубку України? Очікував що переможуть «Житичі»?

Слідкую звичайно. Взагалі цей Суперкубок був сповнений сюрпризами та несподіваними результатами, але це волейбол. А «Житичі» показали достойну гру і результат говорить сам за себе.

13.Що для тебе волейбол- робота, захоплення, пристрасть??? 

На даний момент це робота, від якої я отримую задоволення.

14. Наближаються Новорічні та Різдвяні свята. Що б ти хотів побажати своїм близьким, друзям можливо і собі особисто «під ялиночку»

Звичайно, перш за все це здоров’я рідним, близьким, також добра і миру.  Що стосується мене особисто?… Є бажання грати на хорошому рівні, боротись за титули!

Буду працювати, щоб ці побажання збувалися 😊  

Дякую за цю розмову.

Бажаю успіхів.

Щасливого Різдва та Нового Року!

20.12.2021

Oleg Zasidkovych,

FIVB licensed Agent

“Aragones” sports Agency

www.aragonessport.com

o.zasidkovych@aragonessport.com

P.S. У випадку копіювання та використання тексту або його частини-посилання на сайт та власника обовязкове!

photo_2021-12-20_03-26-54

“It’s my first experience in the European Union.”

Hello, Viktor

Thank you for agreeing to answer some questions for our website.

1.I will begin with congratulation. On December 18 together with your new team “Amber Volley” you won the Lithuanian Grand Cup, which is, as I understand, an analog of our National Cup?

Tell us in a few words what kind of competition it is, how it is structured, your first impressions.

    Thanks for the congratulation. Yes, it really is an analog to our National Cup. We started participating right from the quarterfinals. They consisted (quarterfinals) of one game, the next weekend we played the semifinals, it was one game as well, and a week later there was the finale.

   Impressions were only positive, emotions were overflowing.

     2. You are spending this season in Lithuania, in the “Amber Volley” club from Klaipeda. How did this option come about, what are your impressions of the new club, new country?

    This option came up quite unexpectedly for me, in the summer my agent offered a contract with this club, together we negotiated the terms and I agreed. The club is quite new but has already proved itself well in Lithuania and the Baltic League. There is a good, professional approach to the training process here. The city itself is beautiful, interesting, with beautiful nature all around. I really enjoy it here; I also like the country as a whole.

    3. Apart from the Grand Cup that your team has just won, which tournaments do you still take part in, what aims does the club’s management set for the season?

    The main tournament we are aiming for is probably the Baltic League, in which teams from Latvia and Estonia participate as well. The goal here is to at least get into the top four teams. Also, after the New Year, we are joining the country’s national championship, in which we are focused only on the first place.

   4. You are quite an experienced player, you have already played in Ukraine, Russia, Belarus, Kazakhstan. But you can say that Lithuania is your first “legionary” experience in the European Union. What are your impressions of the organization of the competition, infrastructure, attitude to the club by sponsors, local authorities?

    Yes, indeed, this is my first experience in the European Union, which is quite interesting. I will say that basketball in Lithuania is certainly more popular than volleyball, but thanks to our club president, we have many supporters among sponsors and local authorities who keep their promises and help the team. Matches are organized at a high level, there is always an online broadcast, the sports halls are good, clean, warm, there are enough fans.

   5. Apart from you, there are 2 other Ukrainian players on the team: the setter Dmytro Shlomin and the outside hitter Andrii Chmirov. Usually, the “legionnaires” have higher requirements, they have to “get results”. How is it in your team, do you feel psychological pressure or are the requirements for all players the same?

    Yes, of course, the requirements for “legionnaires” are higher everywhere, everyone understands this and first and foremost we understand it ourselves, so we try to give our best on practice and in every match. But to say that there is some psychological pressure on us…, I would not say so, even the opposite, sometimes we are given more time to rest before important games than young local players.

    6. Outside the court, after practice and matches, does the “Ukrainian Diaspora” spend some time together, or do you switch on to other interests a bit? In general, how do you spend your free time in Lithuania, do you visit some interesting places, or go to cafes, cinemas?

    Andrii lives in the same house as me but in another part of it, so we see each other often in our free time. I see Dmytro less because he lives on the other side of town and spends more time with his family.

   In general, my wife and I try spending more of our free time traveling around the historical sights of the city and its surroundings to learn more and see something interesting from the history of this region.

    7. As far as I know, the coach of your club, Austris Stals, worked at the headquarters of the Latvian national team as an assistant of the head coach at this year’s European Championship. The Latvians were quite successful in the Championship, passing from their group to play-off and thus entering the TOP-16 European teams. How is it to work with the coach? Maybe you learned something new, interesting in the training process? What is the difference between working with Ukrainian coaches and a “European”?

   I like the coach very much, I immediately feel a fresh, modern, European look at volleyball and the training process. There is something new that I learned from him, especially when it comes to working with statistics and analysis of the opposing team. In general, I try to “write” everything in my head, maybe I will start to train myself someday. Regarding the difference between working with Ukrainian coaches and Europeans, I will say this: it is a pity that at the moment there are very few creative, modern professionals in Ukraine who would like and be able to learn modern volleyball and develop as coaches. That is why foreign specialists are being invited to Ukraine now. And their main distinguishing feature from most of our specialists is restraint, credibility, and a modern view of volleyball and the training process.

   8. I understand that you must be a bit tired of this topic and we all would like to return to “normal” life as soon as possible, but it is still difficult to avoid it. What about the restrictions on Covid-19 in the country, are spectators allowed at your matches? How does the club’s management cope with this situation?

   The situation is that a “passport of opportunity” has been introduced in Lithuania. It is a QR code that indicates that a person has either recovered from COVID, has antibodies, or has been vaccinated. And this “passport” allows you to go to shopping malls, large supermarkets, and mass events, but of course with a mask. That’s why everyone who has this “passport” and a ticket is allowed to be at volleyball matches. The majority of the Lithuanian population has such “passports”, so there are no serious restrictions.

9. Now you are having a traditional two-week Christmas break in the competition. How do you plan to spend these few weeks?

     We plan to be here with my wife, to see how Christmas is celebrated in this region, to visit the nearby cities, so mostly to use the time to be more acquainted with the country.

10. There is enough information about your professional-level performances on volleyball sources. But I would like to ask you about how you got into volleyball and who were your first coaches. Quite often we know and recognize the coaches of national teams, clubs of the highest professional leagues, but we forget about those who lay the foundation for future success, teach the basics of technique, tactics, strengthen our character. We are talking about children’s coaches.

Can you tell us a little bit about starting your career?

   My experience with volleyball began in the eighth grade. I was already almost the tallest in my school at that time and the volleyball coach of the children’s sports school Sorokin Gennady Mikhailovich couldn’t help but notice it. He invited me to come to the practice. There I began to take my first volleyball steps. And after the end of the eighth grade, I was already invited to the children’s team at the volleyball club “Krymsoda” which was in Crimea, in Krasnoperekopsk. And there I had spent my next 10 years, going from a beginner to the awarding of the Ukrainian Super League. In Crimea, my first coaches were Gulyaev Serhiy Andriyovych and Vovk Viktor Pavlovych, and in the adult team we were trained by Skrypka Serhiy Mykolayovych.

11. Do you have time to follow Ukrainian volleyball life? What are your impressions of this year’s championship, cup?

   Yes, of course, I follow the Ukrainian volleyball life, at least its main events. This year’s championship promises to be very interesting and full of surprises, which the Ukrainian Super Cup has already shown us.

12. At the end of our conversation I wanted to ask about plans for the future. Aren’t you tired of volleyball, do you still have ambitions, “drive” to play at a good level? Are there any thoughts about the future after volleyball or not yet?

  No, I’m probably not tired yet. I would still like to play at a good level. Although I understand that it will soon be necessary to change the line of work, I have not yet decided what to change to. Maybe I would like to try coaching myself, share my experience with others, change something, add modern ideas, update or even improve. In general, there is a desire to work on Ukrainian volleyball!

Thanks for the candid answers.

Wishing you success.

Happy New Year and Merry Christmas.

12/22/2021

Aragones sports agency

Oleg Zasidkovych, FIVB licensed Agent,

www.aragonessport.com

When copying text or part of it, a reference to the source is required.

“Це перший мій досвід у Європейському Союзі”

    Доброго дня, Віктор.

 Дякую, що погодився відповісти на запитання для нашого сайту.

   1.Розпочну з привітання. 18 грудня ти, разом зі своєю новою командою “Amber Volley” ,став володарем Литовського Grand Cup, це, я так розумію, аналог нашого Кубку країни?

Розкажи в кількох словах що це за змагання, яка формула, твої перші враження.

    Дякую за привітання. Так, це дійсно є аналогом нашого Кубку країни. Розпочинали ми свій виступ в ньому відразу з чвертьфіналу. Складався він (чвертьфінал) з однієї гри, наступних вихідних ми відіграли півфінал,теж була одна гра, а ще через тиждень вже був фінал.

   Враження тільки позитивні, емоції переповнювали.

    2. Цей сезон ти проводиш в Литві, в клубі «Amber Volley” з Клайпеди. Як виник цей варіант, які враження від нового клубу, нової країни?

    Цей варіант виник досить неочікувано для мене, влітку мій агент запропонував договір з цим клубом, разом узгодили умови і я погодився. Клуб достатньо молодий, але вже непогано себе зарекомендував як у Литві, так і в Балтійській лізі. Тут гарний, професійний підхід до тренувального процесу. Саме місто красиве, цікаве, з чудовою природою навколо. Мені тут  дуже подобається, країна мені також симпатизує в цілому.

    3. Крім кубку, який ваша команда тільки-но виграла, в яких турнірах ще берете участь, які завдання на сезон ставить керівництво клубу?

    Мабуть головний турнір на який ми націлені це Балтійська ліга, в якій крім нас беруть участь команди з Латвії та Естонії. Тут завдання стоїть потрапити мінімум у четвірку. Також після Нового року ми приєднаємося до внутрішнього чемпіонату країни, в якому ми націлені тільки на чемпіонство.

   4. Ти вже досить досвідчений гравець, пограв свого часу в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані. Але Литва це, можна сказати, твій перший легіонерський досвід в Європейському Союзі. Які твої враження від організації змагань, інфраструктури, відношення до клубу з боку спонсорів, місцевої влади?

    Так, дійсно, це перший мій досвід у Європейському Союзі, що досить цікаво. Скажу так, що баскетбол у Литві звісно по популярності вище за волейбол , але завдяки президенту нашого клубу ,в нас є багато прихильників серед спонсорів і місцевої влади, які виконують свої обіцянки та допомагають команді. Матчі організовують на високому  рівні, завжди є онлайн трансляція, зали хороші, чисті, теплі, вболівальників вистачає.

   5. Крім тебе в складі команди грають ще 2 українські гравці: зв’язуючий Дмитро Шломін та догравальник Андрій Чмирьов. Зазвичай до «легіонерів» більш високі вимоги, вони мають «давати результат». Як у вас в команді, відчуваєш психологічний тиск чи вимоги до всіх гравців однакові?

    Так, до легіонерів звісно вимоги всюди вище, це всі розуміють і ми насамперед самі, тому намагаємося викладатися на повну і на тренуваннях, і в кожному матчі. Але сказати що є якийсь психологічний тиск на нас, я б так не сказав, скоріш навпаки, іноді нам перед важливими іграми навіть дають більше часу відпочити ніж молодим місцевим гравцям.

   6. За межами майданчика, після тренувань та ігор «українська діаспора» проводить час разом чи навпаки трохи переключаєтеся  на інші інтереси? Як взагалі вільний час проводиш в Литві, встигаєш подивитись якісь цікаві місця, чи сходити в кафе, кіно?

    З Андрієм ми живемо в одному будинку, тому і в вільний час бачимося часто.  З Дмитром менше, бо він живе в іншому  кінці міста і більше часу проводить зі своєю сім’єю.

   А взагалі свій вільний час більше намагаємося з дружиною подорожувати по історичним місцям міста і його околиць, щоб більше дізнатися та побачити цікавого з історії цього краю.

   7. Наскільки мені відомо, тренер вашого клубу Аустріс Сталс (Austris Stals) працював в штабі збірної Латвії асистентом головного тренера на цьогорічному Чемпіонаті Європи. Латиші досить успішно виступили на Чемпіонаті, потрапивши з групи у плей-офф таким чином увійшовши в ТОП-16 європейських збірних.

  Як тобі працюється з тренером? Можливо взяв для себе щось нове, цікаве в тренувальному процесі? Чим відрізняється робота з українськими тренерами та «європейцем»?

  Тренер мені дуже подобається, відразу відчувається свіжий, сучасний, європейський погляд на волейбол та тренувальній процес. Є щось нове що я від нього дізнався, особливо це  стосується роботи з статистикою і розбору команди суперника. Взагалі намагаюся все «записати» в себе в голові, можливо якось доведеться самому тренувати. Щодо питання про різницю в роботі з українськими тренерами та європейцями, скажу так: дуже шкода, що в Україні на цей час дуже мало креативних, сучасних, фахівців які б хотіли і вміли вчитися сучасному волейболу і розвиватися як тренер. Тому зараз в Україну і запрошують іноземних спеціалістів. А головна їхня відмінна риса від більшості наших спеціалістів це стриманість, розважливість та сучасний погляд  на волейбол та тренувальний процес.

   8.Розумію, що ця тема вже трохи набридла і хотілось би швидше повернутись до «нормального» життя але поки що важко її обійти. Що з обмеженнями в зв’язку з Covid-19 в країні, чи допускають глядачів на трибуни, як керівництво клубу справляється з цією ситуацією?

   Ситуація така, що у Литві запровадили “паспорт можливості”. Це QR-код який свідчить про те що людина перехворіла, має антитіла, або вакцинована. І цей “паспорт” дозволяє проходити в торгові центри, великі супермаркети та на масові заходи, але звісно у масці. Тому на трибуну пускають всіх хто має цей “паспорт” і квиток. А такі “паспорти” має більшість населення Литви, тому якихось серйозних обмежень немає.

   9. Зараз у Вас в змаганнях буде традиційна двотижнева Різдвяна пауза. Як ти плануєш провести ці кілька тижнів? 

    Плануємо з дружиною бути тут, подивитися як святкують Різдво в цих краях, навідатися до прилеглих міст, тобто використати час для більшого знайомства з країною.   

   10. Про твої виступи на професійному рівні є достатньо інформації на волейбольних ресурсах. Але я б хотів тебе запитати про те як ти потрапив в волейбольну секцію та хто були твоїми першими наставниками. Досить часто ми знаємо та визнаємо тренерів збірних, клубів найвищих професійних ліг але забуваємо про тих, хто закладає фундамент майбутніх успіхів, вчить основам техніки, тактики, гартує наш характер. Мова йде про дитячих тренерів.

Можеш трошки розповісти про старт своєї карєри?

   Знайомство , з волейболом в мене почалося у восьмому класі. Я вже тоді був майже найвищим у своїй школі і це не міг не помітити тренер з волейболу дитячої спортивної школи Сорокин Генадій Михайлович. Він запропонував мені прийти до нього на секцію. Там я почав робити свої перші кроки у волейболі . А після закінчення восьмого класу мене вже запросили в дитячу команду при волейбольному клубі «Кримсода» що була в Криму, в м. Красноперекопськ. І там я вже провів свої наступні 10 років, пройшовши шлях від новачка до нагород української Суперліги. В Криму моїми першими тренерами були Гуляєв Сергій Андрійович та Вовк Віктор Павлович, а вже в дорослій команді тренував нас Скрипка Сергій Миколайович.

   11. Встигаєш слідкувати за українським волейбольним життям? Які твої враження від цьогорічного чемпіонату, кубку?

  Так, звісно, за українським волейбольним життям слідкую, принаймні за його основними подіями. Цьогорічний чемпіонат обіцяє бути дуже цікавим та багатим на несподіванки, що нам вже показав Суперкубок України.

   12. Наприкінці нашої розмови хотів запитати про плани на майбутнє. Не втомився від волейболу, є ще амбіції, «драйв» пограти на хорошому рівні? Думки, що після волейболу вже приходять чи поки не на часі?

  Ні, мабуть ще не втомився. Ще б хотілося пограти на хорошому рівні. Хоча і розумію що вже незабаром треба буде міняти рід діяльності, але на що міняти ще не вирішив. Можливо хотів би спробувати себе як тренер, передати свій досвід іншим, щось змінити, додати сучасні ідеї, оновити або навіть покращити. Взагалі є бажання попрацювати на Український волейбол!

Дякую за відверті відповіді.

Бажаю успіхів.

Щасливого Нового Року та Різдва Христового.

22.12.2021  

“Aragones” sports agency

Oleg Zasidkovych, FIVB licensed Agent,

www.aragonessport.com 

При копіюванні тексту або його частини посилання на джерело є обов’язковим .

New members of the Lithuanian Champion’s Team

Ukrainian volleyball players Viktor Shchekalyuk and Andrii Chmirov a few days ago joined the Lithuanian Champion’s team “Amber Volley”.




Middle blocker Viktor Shchekalyuk is an experienced player and played in many local and foreign teams – “Krymsoda” from Krasnoperekopsk (2002-2012), in the Russian teams “Dynamo-Kaliningrad” (2012-2013), “Crystal” (2013-2016), ” Dinamo Cheliabinsk” (2015-2016), Belarusian’s “BATE-Borisov” (2016-2018) and “Energia” (2018-2019) and Kazakhstan’s “Kazchrome” (2017-2018). The last two seasons he spent in the Ukrainian Superliga – “Sertse Podillya” (2019-2020) and “Zhytychi-PNU” (2020-2021).



Outside Hitter Andrii Chmirov was a player of Chernihiv “Burevisnyk-SHVSM” (2016-2020) and VK “Dnipro” (2017-2018). He spent the 2020-2021 season in Slovakia, defending the colors of the Slovakian Champion 2019-2020 season- club “Previdza”.

“Aragones” sports agency

www.aragonessport.com

P.S. When copying and using the text or part of it, a link to the website and the owner is required!

P.S. У випадку копіювання та використання тексту або його частини-посилання на сайт та власника обов’язкове!

photo_2020-10-03_20-20-28

“You only have to play well and everything will be alright”

  1. Angelina, can you please tell us a bit about yourself for the readers of our website and the fans in the Czech Republic and Europe. When did you start playing volleyball? Who was your first coach? Is volleyball the only kind of sport you have ever played? 

I started playing volleyball in Nizhny Novgorod when I was 7. My Dad brought me to volleyball classes. Incidentally, my sports school was very far from where we lived and I had to travel a long way for training. Later on, we moved closer to the sports school, so that my sports classes and school were within a walking distance. 

My first coach was Miroshnichenko Alevtina Fedorovna, she continues to coach children up to now. We had a strong junior team and we used to win first and third plases in the Russian Championship in our age category. I still keep in touch with my first coach. Prior to volleyball, I used to do rhythmic gymnastics for a brief while.

2.How did the opportunity of VC ‘Dukla’ (Liberec) arise? Did you know anything about the club and the Czech volleyball championship before? Did you turn for advice to anyone before you have signed the contract?

The opportunity with ‘Dukla’ (Liberec) popped up unexpectedly. I had already signed a contract with one Russian team, but at some point they found themselves in an uncertain financial situation and informed me that they wouldn’t mind it if I found another team. At this point, I got an offer from ‘Dukla’, which I accepted. I didn’t go into the details of the negotiation with the club. My agent  Sergei Makarov and the Slovak sport agency ‘Aragones’ took care of everything. In the end, the contract conditions were totally fine by me. To be honest, I didn’t know much about the Czech championship and I didn’t know anyone from my friends who played in the Czech teams. So I didn’t really have anyone to discuss it with. However, a lot of players who play in Europe are very happy with the conditions and the level of the championships.

3. As far I know, your arrival in the Czech Republic and the entire story with the work visa application was not an easy one. How did you handle that process? Did you have any doubts about your decision to sign a contract with a Czech club? 

It’s true – the visa processing took me ages and I was not able to arrive in the Czech Republic on time for the training, not even for the beginning of the championship. But it’s only because of the difficult situation with the pandemic. I was a bit worried that if something went wrong, I would have to look for another club, and it was already the end of the summer, so basically all the teams had already been formed and already started their training. I didn’t have any doubts, I only wished that everything would resolve soon so that I could join my team.

4. How did the club welcome you? How are you currently adapting to the new country and the new team? Do you feel any language barrier or a mental barrier during the training or everyday life? 

I was welcomed amazingly well. It was a bit difficult at first since I was not able to participate in quality training in Nizhny Novgorod. Here, the girls had already started training. I had to catch up with them. What is more, here in the Czech Republic, we use Gala balls and before I would only play with Mikasa balls. So it took me some time to adjust. I understand some words because they are very similar to the Russian ones. Besides, the second coach and one girl in the team speak Russian. As to everyday life, I didn’t run into any difficulties.

5. Angelina, the contract with ‘Dukla’ (Liberec) is the first experience with a foreign team in your career. Was it difficult for you to decide on switching to the European championship? How did your family react to such a major change? 5. Angelina, the contract with ‘Dukla’ (Liberec) is the first experience with a foreign team in your career. Was it difficult for you to decide on switching to the European championship? How did your family react to such a major change? 

I can’t say it was a difficult decision. It’s just that before I played in two teams, 4 seasons with each team, and I played in my native city during the

last 4 seasons. After such a while I learned our ways well, I learned the coach and the players. By contrast, here everything is new for me. But it’s fascinating.  My family were positive and supportive. If it hadn’t been for the pandemics, there wouldn’t be any problems at all, since it’s just a 3 hour flight from Moscow to Prague. A lot of Russian clubs are located further from my city than Liberec in the Czech Republic. 

6. VC ‘Dukla’ (Liberec) has a rich history and traditions in the Czech Republic. The teams didn’t play all the games in last season due to the Covid-19 pandemics, but the places in the Europian Cups were distributed according to the team scores at the moment when the championship was stopped. Unfortunately, your club didn’t make it to the Europian Cups this season. What goals does your team management set for this season, which is complicated by the quarantine and restrictions? 

I believe the goals of the club are definitely to make it back to the Europian Cups and finished on the highest place in the Championship. In the Czech Cup, the minimum goal is to play in the final. The most important thing is to hold the Championship without interruptions since it’s quite difficult to go without training and plays.

7. As a foreing player in the team, you are seen as one of the team leaders. Do you feel the pressure of such responsibility? 

No, you only have to play well and everything will be alright.

8. How many official games for the club did you take part in before the championship stopped due to the quarantine restrictions? Did you manage to form an opinion about the level of the Czech volleyball? Can we compare the Russian and the Czech championships? How do you like the training process in the club? 

I’ve only played once. The play took part in a few days after my arrival. Unfortunately, I didn’t have a chance to form an option yet. I can’t compare with the Russian championship either, since I didn’t get to see other Czech teams. So I will only be able to answer these questions towards the end of the season.

9. The town of Liberec is located in the west of the Czech Republic, close to the German and Polish borders. At the same time, the capital city of Prague is not far either (115 km). During almost two months in the Czech Republic, did you have a chance to travel and see the sights? 

I have only managed to explore Liberec a bit and visit the Ještěd mountain. I would of course love to see Prague, so I am looking forward to the end of the quarantine to travel there. As to Germany and Poland – in the light of the current situation, I’m not sure when I will be able to make it there. I hope that once the pandemic eases up, I will have a chance to visit those countries too.

10. The system of VC ‘Dukla’ includes both male and female volleyball teams. Did you manage to meet anyone or make friends with the fellow team members?

I was only able to see one play of the male team. I didn’t have a chance to make friends with anyone. As of now due to the restrictions, I didn’t manage to get to know any of the girls from my team better.

11. The last question: what are your personal goals for the next 2-3 seasons? What perspectives for the nearest future do you see? 

The goals… Whatever clubs I play for, my goal is to do my best to win the top place in the Championship, bring victories to the fans and improve my volleyball skills.  I haven’t thought about the next seasons yet. I hope this season will go smoothly, without cancelled plays and quarantines.

12. Would you like to add anything from you personally for your fans and friends? What would you like to say to your new fans in the Czech Republic and Slovakia? 🙂

I hope this uncertain time will end soon! I hope all sportsmen will resume their regular training and competition process, and that they will be able to play without any restrictions, and the fans will return to the tribunes and will support their favourite teams! 

Thank you for your answers. 
Stay healthy and the best of luck in your plays for ‘Dukla’!

Oleg Zasidkovych
“Aragones” team
Slovakia
+421917454375
www.aragonessport.com

We speak Russian

  1. Ангелина, расскажите, пожалуйста, немного о себе для читателей нашего сайта и болельщиков в Чехии и Европе. Как вы пришли в волейбол? Кто был Вашим первым тренером? Был ли волейбол единственным видом спорта, которым вы занимались?

Волейболом я начала заниматься в 7 лет в Нижнем Новгороде. На волейбол меня привел папа, причем моя спортивная школа была очень далеко от того места, где мы жили и приходилось подолгу ездить на тренировки. Позднее мы переехали ближе к спортивной школе, чтобы я могла ходить пешком на тренировки и в школу. Моим первым тренером была Мирошниченко Алевтина Федоровна, она и сейчас продолжает тренировать детские команды. У нас была сильная детская команда, и мы занимали 1 и 3 места на Чемпионате России по своему возрасту. С моим первым
тренером я и сейчас поддерживаю хорошие отношения. До волейбола немного занималась художественной гимнастикой.

2.Как появился вариант с клубом «Дукла» Либерец? Знали ли Вы что-нибудь о клубе и чешском волейбольном чемпионате? Советовались ли с кем-то до принятия решения о подписании контракта?

Вариант с «Дуклой» (Либерец) появился неожиданно. Я уже подписала контракт с одной российской командой, но в какой-то момент у них была небольшая неопределенность в финансовом плане и мне сообщили, что если я хочу, то могу найти другую команду. И как раз в это время мне и предложили перейти в «Дуклу» и я согласилась. Деталей переговорного процесса с клубом я не знала. Этим занимались агент Сергей Макаров и словацкое спортагенство “Aragones”. Но, в итоге, условия контракта меня вполне устроили.
Честно говоря, ничего особо о чешском чемпионате не знала, из моих знакомых здесь никто не играл. Поэтому посоветоваться было особо не с кем. Но многие игроки, которые играют в Европе, остаются очень довольны условиями и уровнем чемпионатов

3.Как появился вариант с клубом «Дукла» Либерец? Знали ли Вы что-нибудь о клубе и чешском волейбольном чемпионате? Советовались ли с кем-то до принятия решения о подписании контракта?

Да, с документами получилась очень долгая история и я не смогла прилететь к началу тренировок, и даже к началу чемпионата. Но в этом виновата только сложная обстановка из-за пандемии. Я немного переживала, что если вдруг в итоге что-то не
получится, то мне придется искать другой клуб, а это был уже конец лета и почти все команды уже сформированы и давно тренируются. Сомнений не возникало, просто хотелось, чтобы как можно быстрее все решилось, и я смогла присоединиться к команде.

4.Как Вас приняли в клубе? Как проходит адаптация к новой стране, новому коллективу? Чувствуете ли языковой, ментальный барьер во время тренировок, в бытовых вопросах?

Приняли меня очень хорошо. Первое время немного сложно, так как полноценно тренироваться в Нижнем Новгороде у меня возможности не было. А здесь девочки уже давно тренировались и начали играть. Пришлось нагонять. Вторая сложность в том, что в Чехии играют мячами Gala, а я всегда играла только Mikasa. Тоже потребовалось время, чтобы привыкнуть. Некоторые слова я понимаю, потому что они очень похожи на русский. А так, в команде второй тренер и одна девочка говорят по-русски. Каких-либо проблем в бытовых вопросах у меня не возникало.

5.Ангелина, для Вас контракт с «Дуклой» Либерец-первый иностранный опыт в карьере. Сложно было принять решение о переезде в европейский чемпионат? Как родные отнеслись к такому кардинальному шагу?

Не сказать что это решение для меня сложное. Просто до этого я выступала в двух командах и в каждой по 4 сезона, а последние 4
сезона я играла в своем родном городе. И за такое время уже хорошо знаешь, как все устроено, хорошо знаешь тренера, игроков. А здесь для меня все немного по-новому. Но это интересно.

Родные отнеслись положительно и поддержали меня. Если бы не пандемия, то это не было бы вообще проблемой, потому что лететь от Праги до Москвы всего 3 часа. Многие российские клубы располагаются гораздо дальше от моего города, чем
Либерец в Чехии.

6.Волейбольный клуб «Дукла» Либерец имеет в Чехии богатую историю и традиции. Прошлый сезон клубы не доиграли чемпионат из-за пандемии COVID-19, но места в еврокубках распределили согласно положению команд на момент остановки чемпионата. Ваш клуб, к сожалению, в этом сезоне не попал в еврокубки. Какие задачи на этот, сложный в связи с карантином, ограничениями сезон ставит руководство клуба?

Думаю, что задачи у клуба вернуться обязательно в еврокубки и занять самое высокой место в чемпионате. В кубке Чехии также стоит задача-минимум играть в финале. Главное, чтобы чемпионат больше не останавливали, потому что без тренировок и игр достаточно сложно.

7.На Вас, как на «легионера», в клубе рассчитывают как на одного из лидеров команды. Не «давит» на Вас груз ответственности?

Нет, нужно просто показывать свой лучший волейбол и тогда все будет в порядке

8.Сколько официальных игр за клуб Вы успели сыграть до остановки чемпионата из-за карантинных ограничений? Успели для себя сложить мнение об уровне чешского волейбола? Можно ли сравнивать российский и чешский чемпионаты? Как Вам тренировочный процесс в клубе?

Я попала только на одну игру. Игра была через пару дней после моего приезда. Сложить какое-то мнение, к сожалению еще не успела. По поводу сравнения с российским чемпионатом тоже не могу ничего сказать, так как почти не видела другие команды в Чехии. Поэтому ответить на эти вопросы можно будет ближе к концу сезона .

9. Город Либерец находится на западе Чехии рядом с границами Германии, Польши. В то же время столица-Прага тоже рядом (115 км.) За неполных два месяца в Чехии успели где-то побывать, посмотреть страну?

Смогла только немного погулять в Либереце и съездить на гору Йештед. Хотелось бы, конечно, побывать в Праге, поэтому жду окончания карантина и обязательно отправлюсь туда погулять. На счет Германии и Польши – пока сложно сказать из-за обстановки, но надеюсь, когда пандемия утихнет, то смогу посетить и эти страны.

10. В системе спортивного клуба «Дукла» кроме женской, есть и мужская волейбольная команда. Успели ли за это время поближе познакомиться, подружиться с кем-то из партнеров по клубу?

У мужской команды тоже смогла посетить только одну игру. Подружиться ни с кем не успела. Пока, из-за ограничений, особых возможностей не было ближе узнать девчонок из команды.

11. Заключительный вопрос: Какие Вы для себя лично ставите цели на ближайшие 2-3 сезона? Как представляете себе ближайшие перспективы?

  Цели… В каких бы клубах я не выступала, стараться занять самое высокое место в чемпионате, радовать болельщиков победами, улучшать свои волейбольные навыки. Пока не задумываюсь о следующих сезонах. Хочется, чтобы этот сезон прошел
полноценно, без отмены игр и карантинов.

12. Возможно хотите несколько строк от себя лично добавить своим болельщикам, друзьям? Ну и Вашим новым болельщикам в Чехии, Словакии пожелания…)))

Надеюсь, что это непростое время скоро закончится. Все спортсмены вернутся к нормальному тренировочному и соревновательному процессу и смогут выступать без ограничений, а болельщики вернутся на трибуны и будут поддерживать свои любимые команды!

Благодарю за ответы.
Крепкого Вам здоровья и успехов в играх за «Дуклу»!

Oleg Zasidkovych
“Aragones” team
Slovakia
+421917454375
www.aragonessport.com

“Хочется побороться за медали, показать свой максимум “!

1.Андрій розкажи декілька слів про себе та свою кар’єру. Як ти потрапив у волейбол, хто був першим тренером?

-В волейбол попал случайно. Мне было 8 лет, мой друг пошёл на секцию волейбола, а мне было скучно, не с кем было гулять))), поэтому захотелось тоже попробовать. Мой первый тренер Николай Григорьевич Ляшенко. Он увидел перспективу во мне а тем более, я всегда был выше своих сверстников, многому меня научил. И по сей день я могу посоветоваться с ним, Николай Григорьевич всегда идёт мне навстречу, ради моего развития, за что я ему очень благодарен. Вот так и начался мой долгий путь в этом виде спорта.

2. Як виник варіант з “ВК Прієвідза “? Важко було прийняти рішення про зміну клубу, країни? Як родина поставилась то твого рішення?

-Спортивное агенство «Aragones» и в частности Олег Засидкович, ,предложил сотрудничать с ним. И несмотря на сложную ситуацию во мире спорта, и общие экономические проблемы в Европе и мире, ему удалось найти клуб. Я долго к этому шёл. Всегда хотел поиграть за границей. Мои родные конечно же меня поддержали и были только рады.

3. Наскільки нам відомо це твій перший «легіонерський» досвід в спортивній карєрі. Чого очікуєш від нового клубу, які завдання ставить клуб, та які особисті цілі на сезон?

-Да, это мой первый «легионерский» опыт. Состав команды значительно изменился, насколько я знаю. Большинство клубов-соперников играют практически одним составом по 3-4 сезона, они хорошо сыграны. Сейчас мы стареемся нарабатывать эту взаимосвязь и постепенно приходит сыгранность и взаимопонимание на площадке. Надеюсь, результат должен появиться  уже в ближайших играх чемпионата. Этого же требует и тренер от нас. А насчёт личных целей на сезон… – хочется побороться за медали, показать свой максимум и конечно, всегда учиться чему-то новому.

4. Як проходить адаптація до нового колективу, чи відчуваєш незручності в спілкуванні з тренером, партнерами по команді? Мовний, ментальний барєр не заважає?

-Изначально было непривычно, многое непонятно. Но уже втянулся, к тому же словацкий язык немного похож на украинский да и главный тренер неплохо знает русский.  Так что чувствую себя уже почти как дома)).

 5. В цьому сезоні склад команди значно «омолодився», в команді багато молодих гравців-вихованців місцевої волейбольної школи. Ти єдиний іноземець в команді та один з 3-4 досвідчених гравців. Відповідно та тебе розраховують як на одного з лідерів команди, який повинен вести за собою молодь але одночасно і «давати результат».

 Як ставишся до такої ролі в команді, не тисне це на тебе психологічно?

-Конечно же это большая ответственность. Но, в принципе, я понимал, что ко мне, как «легионеру», будут повышенные требования и ожидания. Психологически это не давит, а наоборот, меня ещё больше мотивирует. Ни на кого не надеюсь, в первую очередь требую максимум от себя самого.

6. Клуб  “ВК Прієвідза” є «молодим» клубом, але в останні 3-4 роки є одним з лідерів словацького волейболу, а також є досить гостинним для українців. Вже третій сезон поспіль «Пріевідза» має в складі наших земляків. Чи знайомий ти з Іваном Плясецким («крайній» клуб в Україні-«Барком Кажани») чи  Миколою Павловим-який народився  Полтаві, грав за юнацькі та молодіжні збірні України, після чого зробив фантастичну карєру граючи за збірну Росії? Можливо ти радився з кимось з них при прийнятті рішення про підписання контракту з ВК «Прієвідза»?

-С Иваном Плясецким знаком, ещё в Украине играли друг против друга. А с Николаем Павловым, к сожалению, не знаком, но, конечно же, много слышал и видел игры. К тому же, у нас с ним был общий тренер – Николай Благодарный. При подписании контракта я больше доверился своему агенту.  Но мой друг- Богдан Татаренко, который в прошлом сезоне тоже играл в Словакии за «Свидник» немного рассказывал мне о клубе.

7. Як тобі рівень словацької екстраліги, чи можна порівняти український та словацький чемпіонати?

-Мы ещё не со всеми командами играли, но понимаю что уровень хороший, есть над чем работать. А если сравнивать украинский и словацкий чемпионаты, то формат проведения отличается, а сам уровень примерно одинаковый.

8.Наскільки сильно вплинула епідемія COVID-19 на тебе особисто та на твій новий клуб?   Як проходять ігри словацької екстраліги, чи допускають глядачів в обмеженій кількості, які ще обмеження для гравців та вболівальнків?

– Лично на меня, так получается, ситуация с эпидемией повлияла положительно, произошли большие перемены в жизни, я получил шанс и хотел бы им воспользоваться. Глобально, конечно, проблемы заметны даже в повседневной жизни: обязательная маска, ограничения в путешествиях, измерение температуры при входе в торговые центры. На мой новый клуб, конечно же -ситуация отражается отрицательно. Из-за экономических проблем в связи с карантином и ограничениями, несколько достаточно крупных спонсоров не в состоянии помогать клубу так, как делали это в предыдущих сезонах. Но надеемся, что со временем ситуация улучшится и появится больше возможностей.

Игры, к сожалению, проходят без зрителей. Всем игрокам и персоналу команд, в целях безопасности, каждую неделю нужно сдавать тест на COVID-19. И так выходит, что очень часто в каком-то из клубов выявляется положительный результат теста и команда вынуждена проходить изоляцию, из-за этого игры переносятся. Потом приходится за 5-7 дней играть 3 игры. Но тут можно сказать все в равных условиях, сегодня карантин-потом играешь через день-два несколько игр. 

9. Чи встиг ти за 2 місяці, які провів в Словаччині трохи дізнатись про країну, побачити цікаві місця, познайомитись зі звичаями, можливо трохи вивчити мову? Чи на це ще не було часу?

-За 2 месяца язык немного выучил. Больше понимаю, сказать сложнее)). Понял, что в Словакии народ доброжелательный, общительный. Я родом из промышленного региона Украины, где много заводов и шахт, поэтому когда приехал в Словакию, меня поразила природа, особенно горы вокруг. Ещё нравится прогуливаться по Бойнице – это небольшой курортный городок- рядом с Приевидзой (между границами городов метров 300), где есть знаменитый Бойницкий замок, лечебные термальные источники («купели»), зоопарк и спортивный аэродром рядом.

10. Останнє запитання:

 Які цілі ти для себе ставиш в найближчі 2-3 роки?

-Ближайшие 2-3 года хотелось бы поиграть в Европе на хорошем уровне, заработать денег. Хочется иметь возможность посмотреть мир, поддержать своих близких.

Можливо щось бажаєш додати особисто для своїх знайомих, вболівальників в Україні або «фанів» твого нового клубу ВК «Прієвідза»…?

-Всем своим знакомым, болельщикам и «фанам» нового клуба VK “Prievidza” хочу выразить искреннюю благодарность за веру и слова поддержки. Это придаёт ещё больше сил и мотивации.

Смотрите наши игры онлайн. Все игры словацкой экстралиги будут транслироваться в интернете. Пишите, всегда рад!

С уважением,

 Андей Чмирев.

26.10.2020 Прієвідза.

Sport agency

“Aragones” s.r.o.

97201,Cintorinska 41

 Bojnice, Slovakia

www.aragonessport.com

tel.+421917454375

P.S. У випадку копіювання та використання тексту або його частини-посилання на сайт та власника обов’язкове!

we speak English


Andrii, can you please tell us a bit about yourself and your career? How did you start your career in volleyball, who was your first coach? 


I started playing volleyball quite spontaneously. When I was 8 years old, a friend of mine enrolled in volleyball classes. I had nothing else to do and no one to spend my free time with, so I followed him. My first coach was Nikolai Grigorievich Liashenko. He saw my potential, and besides that, I was taller than my peers. He has taught me a lot. I can turn to Nikolai Grigorievich for advice any time, he’s always happy to give a hand and help me grow, which I am grateful for. This is how my long career in volleyball started.


How did you arrive at the idea of joining the VC Prievidza? Was it a hard decision to switch the club and the country? How did your family react to your decision? 


Aragones Sport Agency, namely Oleg Zasidkovich, offered to cooperate. Despite a difficult situation in the sports world, the general economic problems in Europe and the world, he managed to find a club. It wasn’t a spontaneous decision. I had always wanted to play abroad. Of course, my family supported me and was happy for me.


As far we know, this is your first experience as a foreign player in your sports career. What are your expectations from the new club, what are the goals set by the club for you, and what are your personal goals for the season?


Yes, it’s my first experience as a foreign player. The team composition has changed a lot, as far as I know. Most of our competitors have been playing with basically the same team composition for 3-4 seasons, so their teamwork is so effective. We are currently doing our best to develop this connection inside the team, and gradually the effective teamwork will follow together with mutual understanding during the play. I hope we will be able to demonstrate the result in the next plays of the championship. This is what our coach expects from us. Regarding the personal goals for the season… I intend to compete for the medals, perform at my best and, of course, keep learning!


How are you adapting to the new team? Do you feel comfortable when communicating with your coach and teammates? Is there a language barrier or a mental barrier?


At first, it was unusual for me, and I found many things difficult to understand. But I’ve finally got into the swing of it. Besides, the Slovak language is somewhat similar to Ukrainian and the coach speaks pretty good Russian. So I feel quite at home now. 


In this season, the team composition is much younger than before. A lot of young players from the local volleyball school have joined the team. You are the only foreign player in the team and one of the 3-4 experienced players. That is why you are expected to be one of the leaders of the team to guide the younger players, and “show the result” at the same time. What are your thoughts about your role in the team, does the responsibility make you feel pressurized? 


Of course, it’s a big responsibility. But I was aware that as a foreign player, I have to meet extra requirements and expectations. I don’t feel any psychological pressure from the role. In fact, it’s quite the opposite – I feel even more motivated! I can only count on myself and demand the maximum from myself first and foremost.


VC Prievidza has been established not long ago, however, during the past few years it has been a leader in the Slovak volleyball. It is also quite welcoming to Ukrainians: Prievidza Club has had Ukrianian in the team composition for three seasons in a row. Have you met Ivan Pliasetsky (who previously played for VC ‘Barkom Kazhany’ in Ukraine) or Mykola Pavlov, who was born in ukraine, played for Ukraine National Under‑17 and Under-21Volleyball Teams, and made a fantastic career playing for the Russian team? Perhaps you had a talk with them before you decided to sign the contract with VC Prievidza


I have met Ivan Pliasetsky, we played in the competing teams in Ukraine. Unfortunately, I didn’t have a chance to meet Mykola Pavlov, but I have of course, heard a lot about him and watched the plays. We even had the same coach – Nikolai Blagodarnyi. When making the decision about the contract, I relied on the advice of my agent.  My friend, Bogdan Tatarenko, who played for the VC Svidnik in Slovakia, also told me a bit about the club.


What is your opinion of the Extraliga in Slovakia? Is it possible to compare the Ukrainian and Slovak championships? 


We haven’t played with all the teams yet, but I understand that they are strong, so I see a room for improvement. If we compare the Ukrainian and Slovak championships, I would say that the organization format is different, but the level is pretty much the same.


How much did the COVID-19 pandemic has affected you personally and your new club? How are Slovak Extraliga plays organized? Is there limited audience allowed? What are the restrictions imposed on the players and the audience? 


It seems that in my personal case the pandemic made a positive effect, I’ve had a major change in life, I was given an opportunity which I would like to make use of. On the global scale, there are visible changes even in personal life: mandatory masks, limited travel, temperature check-ups on entrance to the shopping mall.
The situation has had a definitely negative impact on my club. Due to the economical problems caused by the lockdown and the limitations, a few major sponsors can no longer support the club to the same extent as before. I still hope that the situation will improve soon and we’ll have new opportunities. 
The plays, unfortunately, are held without an audience. For the safety reasons, all players and team personnel are obliged to get covid-tested every week. Very often, one of the teams has someone who tested positive, so the team is required to go on a quarantine, and the play is postponed. Afterwards, we have to take part in 3 plays within a matter of 5-7 days. But we can say that everyone is in the same conditions: today we are on a quarantine, then you play a few plays with a break of 1-2 days in between.


During those two months you have spent in Slovakia, did you have a chance to learn about the country, see the sights, learn about the traditions, perhaps learn the language? Did you have time for it?


I did learn a bit of Slovak during these two months. I understand more than I can say. 🙂 I have found out that the Slovak people are friendly and communicative. I come from an industrial region of Ukraine with a lot of factories and mines, so when I arrived in Slovakia I was fascinated by nature, particularly the mountains around. I also enjoy having a walk in Bojnice – it is a small spa-town near Prievidza (the borders of those towns are just 300 metres apart). There is a famous Bojnice castle, therapeutic thermal springs (so-called Kúpele), a zoo and a sports aerodrome nearby.

 
The last question: what are your goals for the next 2-3 years? 


In the next 2-3 years I would like to take part in play in Europe and perform well, as well as make money. I would like to be able to travel the world and support my family.


Is there anything you would like to say to your friends, your fans in Ukraine or fans of your new VC Prievidza?


I would like to express my sincere gratitude to all the people I know, all fans of the new VC Prievidza for believing in me and their words of support. It makes me stronger and more motivated. 
I invite you to watch our plays online. All plays of the Slovak Extraliga will be broadcast online. Feel free to reach out to me, I am always happy to connect!

Aragones Team
Bojnice, Slovakia
www.aragonessport.com
tel.+421917454375

Andriy Chmirov has joined the current champion of Slovakia “VK Prievidza”

Andriy will defend the club in the 2020-2021 season.

“vk prievidza” is the league winner in the 2017/18 and 2018/19 seasons. Victory Cup of Slovakia 2017/18 and 2019/20

Andrii Chmirov
Citizenship -Ukraine
Year of Birth-11.03.1992
Role-Outside Spyke
Height-196 sm
Height of attack-345 sm
Block height-325 sm
Left-handed / Right-handed -Right
Actual club- “vk prievidza”
Languages -Russian, Ukrainian, English
Career
2010-2014 “VK Altera” (Ukraine 2 division)
2014-2017 “Burevisnyk” (Ukraine High division)
2017-2018 “VK Dnipro” (Ukraine High division)
2018-2020 “Burevisnyk SHVSM” (Ukraine High division)

With Best regards.

“Aragones” Team.
www.aragonessport.com