Привіт, Станіслав. Перш за все дякую, що погодився на цю розмову.
Нам, як спортивному агентству, хотілося б надавати більше інформації про наших гравців які представляють Україну в європейських лігах. Тому маємо надію що відвідувачам сайту, нашим партнерам та друзям буде цікаво дізнатись нову інформацію про тебе.
Насамперед хочу привітати з першим трофеєм в цьому сезоні. 21 листопада клуб
HOK “Domaljevac” став володарем Кубку федерації волейболу Боснії та Герцеговини.
HOK “Domaljevac” став володарем Кубку федерації волейболу Боснії та Герцеговини.
Розкажи кілька слів про фінал та свої враження від перемоги.
Турнір був досить швидкоплинним. Наш клуб почав змагання зі стадії чвертьфіналу. Грали один матч проти команди з столиці країни-Сараєва. Перемогли 3:0. В півфіналі суперник був найважчим але ми теж перемогли 3:1. Фінал грали вдома з підтримкою вболівальників проти команди «Градіна-Герцег» зі Сребреніка. Результат 3:0 на нашу користь.
Звичайно приємно виграти будь-який турнір, особливо коли ти за кордоном, «легіонер» і від тебе чекають максимальної ефективності. Маю надію, що виправдав очікування тренера та партнерів по команді. Ну а для невеличкого містечка, де базується команда це звичайно було святом для вболівальників та керівництва клубу.
- Перше запитання про здоров’я- наскільки мені відомо, нещодавно ти отримав пошкодження. Що сталось на як ти себе почуваєш? Коли будеш готовий повернутись на майданчик?
Так, під час гри отримав ушкодження. Нічого серйозного, «потягнув» м’яз стегна трохи. Пройшов реабілітацію, пропустив кілька матчів, зараз вже все нормально.
2.Передсезонну підготовку до цього сезону ти розпочинав в Україні, мав попередню домовленість з одним з клубів української Суперліги. Що не вийшло та як виник варіант з Боснією та Герцеговиною?
Планував грати цей сезон в Україні, щоб бути поряд з сім‘єю. Вже була домовленість з клубом. Але сталися форс-мажорні обставини з фінансуванням. Я не вдавався в усі деталі ситуації але керівництво клубу дало зрозуміти, що треба шукати варіанти де влаштуватися. Вже був початок сезону і команди української Суперліги були на 99% укомплектовані. Я написав своєму агентові щоб спробувати знайти варіант в Європі. За кілька днів з’явився варіант пограти у Боснії та Герцеговині. За 2 дні ми узгодили деталі контракту та підписали його.
3.Можеш коротко розповісти про свій новий клуб, партнерів по команді, як проходить тренувальний процес?
Клуб називається HOK “Domaljevac”, тренуємося та граємо ми в містечку Орашіє на кордоні з Хорватією. Команда молода, грають в більшості місцеві гравці, я єдиний «легіонер» в команді.
В колективі зустріли мене добре. Всі домовленості по контракту клуб виконує. Тренерський штаб і хлопці з команди дружні та привітливі. Допомагають мені у вивченні хорватської мови)))
4.В Європі Боснію та Герцеговину не відносять до ТОП волейбольних країн. Які твої особисті враження від місцевої волейбольної ліги? Є тут клуби хорошого рівня, чи можна порівняти місцевий чемпіонат з Українським?
Якщо брати в загальному, рівень трішки слабший ніж в Україні, але скажемо так, більш вирівняний. У Чемпіонаті 10 команд і 6 з них реально претендують на призові місця. В цьому сезоні немає явного фаворита, тому з кожними суперником треба викладатися на всі 100 відсотків.
5.Як тобі країна, встиг щось цікавого дізнатись, можливо був час відвідати цікаві місця?
Нажаль, відвідувати цікаві місця не було змоги через щільний календар матчів. Але під час виїзду на тур у Мостар був час погуляти по старому місту. Дуже красиве і старовинне містечко.
Можливо після Нового Року під час паузи в чемпіонаті вийде трохи більше подивитись країну.
6.Боснія і Герцеговина має досить складну історичну спадщину після розпаду Югославії та військових конфліктів на Балканах в 90-х роках минулого століття. Більшість населення складають три великі етнічні групи: боснійці, серби та хорвати. Ти відчуваєш якісь незручності, напруженість у відносинах? Чи в спорті це звичайне спортивне суперництво як, наприклад, в Україні?
Так, в країні є три великі етнічні групи. Але я в побуті якоїсь напруженості не відчуваю. Місцевість, де базується клуб в основному населена хорватами, але в клубі грають гравці різних національностей. На тренуваннях та іграх всі знаходимо спільну мову. На майданчику, під час матчів, ми суперники а поза ним всі привітливі люди, нормально спілкуємося, можемо інколи і в барі посидіти після гри за “горнятком кави”).
7.Є у твого нового клубу якісь «принципові» суперники, можливо «дербі» міста, регіону?
«Дербі» немає, а от принципові суперники присутні- можна назвати хоча б «Борац» з Баня Луки чи «Младость» Брчко.
8.Як з «побутовими» питаннями, маю на увазі житло, логістика, харчування, проблеми комунікації, мовний бар’єр?
Як не дивно, але мовного бар‘єру як такого немає. Багато слів схожі на мій закарпатський діалект. Звичайно, я не все розумію, але спілкуюся і мене розуміють. В побуті все теж нормально: клуб орендує для мене житло, торговий центр, кафе, ігровий зал поряд. Крім того маю можливість додатково тренуватися в тренажерному залі . Поки поряд немає дружини, я особливо не готую їжу вдома. Клуб оплачує фіксовану місячну суму на харчування яку можеш витратити на свій розсуд.
На гостьові матчі їздимо автобусом. Відстані тут невеликі за українськими мірками, тому, зазвичай, їдемо в день гри та повертаємось після гри додому.
9.Розумію, що ця тема вже трохи набридла і хотілось би швидше повернутись до «нормального» життя але все ж запитаю. Що з обмеженнями в зв’язку з Covid-19 в країні, чи допускають глядачів на трибуни, як сприймають ситуацію керівництво клубу, гравці?
При в’їзді з країну звичайно контролюють тест або вакцинацію. Але в побуті та на змаганнях обмежень практично немає. Глядачі приходять на ігри, зал на домашніх матчах завжди заповнений. Інколи можуть попросити вдягти маску у великих торговельних центрах.
10. В Україні тебе чекають твої близькі. Коли плануєш у відпустку побачитись з дружиною та сином?
Я планував перед Новим Роком полетіти додому. Потім плани трохи змінились і ми з дружиною вирішили, що вони прилетять до мене. Цей Новий Рік і Різдво ми будемо зустрічати разом в Боснії та Герцеговині.
11. Можеш кілька слів розповісти про те як ти потрапив у волейбольну секцію та хто був твоїм першим тренером?
Цікаве питання. Знайомство з волейболом у мене вийшло випадкове і банальне- на шкільному уроці фізкультури в 5 чи 6 класі. Спробував- мені сподобалось. Кілька років ходив на шкільний волейбольний гурток. Десь з 15 років почав займатись в спортивній секції в місті Свалява більш серйозно. Першими тренерами, які дали мені дорогу у великий спорт, були Скукіс Василь та Іванко Василь.
12. Слідкуєш за українськими волейбольними подіями? Як тобі фінальний турнір Суперкубку України? Очікував що переможуть «Житичі»?
Слідкую звичайно. Взагалі цей Суперкубок був сповнений сюрпризами та несподіваними результатами, але це волейбол. А «Житичі» показали достойну гру і результат говорить сам за себе.
13.Що для тебе волейбол- робота, захоплення, пристрасть???
На даний момент це робота, від якої я отримую задоволення.
14. Наближаються Новорічні та Різдвяні свята. Що б ти хотів побажати своїм близьким, друзям можливо і собі особисто «під ялиночку»
Звичайно, перш за все це здоров’я рідним, близьким, також добра і миру. Що стосується мене особисто?… Є бажання грати на хорошому рівні, боротись за титули!
Буду працювати, щоб ці побажання збувалися 😊
Дякую за цю розмову.
Бажаю успіхів.
Щасливого Різдва та Нового Року!
20.12.2021
Oleg Zasidkovych,
FIVB licensed Agent
“Aragones” sports Agency
o.zasidkovych@aragonessport.com
P.S. У випадку копіювання та використання тексту або його частини-посилання на сайт та власника обов’язкове!